Золочів тоді стояв. Маю на увазі автомайстерні. Селище дуже постраждало від обстрілів. Про запчастини ніхто і не мріяв. Бо в Харкові також магазини позачинялися разом з базаром.
Саме в ті часи я познайомився з Валерієм Анатолійовичем Лукашуком. Якось випадково згадав про майстерню на в’їзді до Богодухова й подався сюди. Як кажуть, ледь дотягнув. Але жодного разу не пошкодував.
На тому тижні заїхав до ремонтників знову. Просто поговорити й подякувати хлопцям. Разом пригадували не такі вже й далекі події. Золочівці, мешканці Сумщини несподівано поповнили список клієнтів СТО «Тема». Додалися сюди й люди в камуфляжі зі своєю, хоч і європейською, але старою й дуже розбитою технікою.
І всім треба було терміново й усе одразу. Військових чемно пропускали без черги. Заради них хлопці працюють понаднормово й без вихідних. І так вже понад рік.
Не стану вдаватися в подробиці, просто подякую Валерію Анатолійовичу за увесь його колектив. Дуже шкодуємо, що не вдалося того дня зустріти усіх колег Лукашука. Професіонали варті особливо теплих і щирих слів.
Мені часто доводилося бути у цій майстерні й спостерігати, як працюють чоловіки, про що вони говорять. Найбільше дивувало їхнє почуття гумору. І це при тому, що кожен мав право нервувати, сердитися.
Хороша психологічна атмосфера ще раз демонструвала внутрішню силу маленького колективу. Кожен у ньому має великий досвід і непереборне бажання наблизити Перемогу. Нашу! Назавжди. Валерій Анатолійович так і сказав: «Заради неї ми готові на все!».
Василь Савич
Фото автора