Останнім часом до Німеччини за такою технікою їздить Євгеній Ганзій. Чоловікові вже шістдесят сім років. Але він витримує дорогу не гірше за молодих своїх побратимів. Сам сідає за кермо одного з всюдиходів і долає більше ніж півтори тисячі кілометрів до рідної Харківщини. Передає техніку та фінансовий звіт у надійні руки спонсорів і поспішає на службу.
Хотів написати «основну», але зрозумів, що буде це не зовсім точно. Головною метою власного буття на цій землі отець Феодосій (в миру Євгеній Ганзій) вважає служіння Богові й своєму народові. То виходить, що волонтерство ніяк не менш важлива справа за ту, яку виконує ігумен у храмі.
Ви здивуєтеся, але місце для майбутнього чоловічого монастиря, при ньому й церква, отець Феодосій чесно придбав у селищі Ков’яги, поблизу розкішного дубового лісу. Йому з товаришем дуже того захотілося.

Уже тепер на моє питання: «То Бог обирає людину для добрих справ, чи людина сама вирішує стати благодійником?» — ігумен сказав: «Звичайно, усе вирішує Господь. Він знає кому довірити…».
Виходить і будівництво монастиря, й поїздки за позашляховиками є результатом промислу Божого. А людина в такому випадку щиро вірить і дуже старається не підвести.
Отець Феодосій не має дорогого вбрання, хоч і є намісником монастиря. Воно у нього не золотом шите. Та й службу проводить зараз у звичайній сільській хаті, яку придбав разом із земельною ділянкою. Але від того любов до ближнього не стає меншою. Це небесне відчуття вимірюється і матеріальними речами. Надійні машини збережуть життя воїнів та наблизять нашу Перемогу. А значить ми не станемо рабами у деспота і зможемо творити добро.
Скажіть, ви знаєте багатьох священнослужителів, здатних так жити? Щоб без дорогих будинків та розкішних автівок, без прислужників та позолоти на рясах. До речі і Син Божий обходився малим, а робив велике. Був готовий віддати все заради інших.
Мені віриться, що вже скоро у Ков’ягах виросте храм та монастир Православної церкви України, а наша незалежна держава переможе у жорстокій війні, яку веде, захищаючи рідну землю. Московські попи називають цю війну священною. Отець Феодосій твердить, що вона такою бути не може. Війна є наслідком великого гріха. Тому благословенні в ній лише ті, хто захищаються.
Василь Мірошник
Фото автора






















