Волонтер з Краснокутська, Віталій Федоряка, пише, що передали генератор 53 ОМБр, де служить їх земляк Олександр Юрченко, і зварювальний апарат для 60 ОМБр, також земляку Івану Бондарю. І… отут читайте уважно!
—Збір вдався завдяки двом родинам, які просили їх не називати. А чому? Бо у нас народ такий: аби нічого не робити, а критикувати інших. Ми любимо отримувати гуманітарку, але соромимося стояти в черзі. Ми рахуємо чужі гроші, тільки чомусь мовчимо про власні доходи. Хочемо перемоги, але аби так, щоб для неї нічого не робити… Нас підтримує донатами чоловік сто, не більше! А в громаді мешкає 25 тисяч!
Мій новий знайомий під час нашої першої зустрічі почав називати речі та обладнання, які уже відправлені на фронт. І коштують вони мільйони гривень. Не тисячі. А якби кожен скидався щоразу бодай гривнею, а не «умнічав» і не давав поради?
Віталій став волонтером одразу після того, як їздив забирати з моргу свого друга. Він там побачив, як нищить війна тіла молодих людей…
— І цей жах зовсім поруч. Не треба думати, ніби лінія фронту десь далеко. Вона постійно наближається до наших осель. Кожен повинен діяти, а не чекати. Або хоча б не заважати, – каже чоловік. Він працює разом із Юлією Рощупкіною і ми всіляко сприятимемо роботі цих патріотів України. Візьмемо на себе й неприємні обов’язки виявляти істинну сутність тих, хто їх критикує та блокує.
Василь Мельник
Фото автора