— Так може у вас стояв якийсь військовий підрозділ?
— Нічого подібного не було. Били рашисти по школі. Саме те, що тут навчальний заклад, і стало причиною нападу.
А потім директорка ліцею згадала про МК «М’ясний». Там також збройних сил не спостерігалося. Але шахеди зруйнували вщент одне з найкращих підприємств нашого краю та України. Таким чином вдарили по економіці, працевлаштуванню та й соціальній сфері… Адже без податків і у ній не обійтися.
Вчителька Ємельяненко знає точно, що російській імперії потрібні перемоги над наукою, культурою, освітою України. Аби наш народ став таким самим, як російський. Не можуть же нормальні люди щиро вірити, ніби це Україна напала на росію. А там у цьому переконані. По телевізору їм сказали.
Богодухівський ліцей №2 давно відомий не лише в Україні, а й у світі. Він брав участь у різноманітних освітніх програмах. І коли я говорив з директоркою, їй телефонували з різних міст нашої держави колеги й пропонували допомогу. А в цей час на подвір’ї школи вчителі та технічні працівники ліквідовували наслідки нападу. Я того сюди й приїхав, щоб показати правду. Ворожі пабліки після руйнування школи розповіли, ніби вразили тут базу Нато.
Жодного солдата у дворі ліцею моя камера не зафіксувала. Замість вигаданих танків та спецтехніки до об’єктива потрапляли згорілі шкільні автобуси.
Тамара Миколаївна згадувала, як наступного після обстрілу дня до школи зійшлися колишні випускники, прості мешканці Богодухова, керівники самоврядування, колеги з інших навчальних закладів. Усі працювали й поглядали на небо. Адже не випадково у ніч нападу ворог витримував паузу між прильотами шахедів. Це щоб вбивати тих, хто рятує. Так само було й у «М’ясному». Подібних прикладів із сусідньої Золочівської громади маємо безліч.
І все ж усі, в кого того дня я питав про майбутнє ліцею № 2, твердили, що він обов’язково буде відновлений. Бо дуже потрібний. Наші діти – не орки. І ми будуємо зовсім іншу країну. Ту, де замість сліпої віри фюреру, в школах дають знання та уміння самостійно приймати рішення.
Василь Савич
Фото автора