Треба вижити!

Гюльназ Абдулаєва давно мешкає в Петрівці. І навіть війна її звідти не вигнала. Жінка знайшла застосування своїй енергії та здібностям. Разом із подругою доглядає за квітами на місцевих клумбах, бореться з чагарниками й допомагає старості. А це дуже широкий спектр робіт. Не про всі й згадувати станемо.

0
311
Гюльназ Абдулаєва
Гюльназ Абдулаєва

До кордону тут зовсім недалеко. Ми зустрілися зранку й найперше, що обговорили, були звуки вибухів. Їх з Петрівки інколи краще чути, ніж із Золочева. Дивлячись, як воно летить.
Нещодавно в селі виникла пожежа й люди справилися з нею без рятувальників. Вони б приїхали, якби звідти можна було додзвонитися. Але ж навіть інтернету в Петрівці немає.
Про цю біду ми поговорили з очільником Золочівської громади Віктором Коваленком і він обіцяв допомогти. Хоча народ тут вже звик розраховувати на власні сили.
Якось в Петрівці майже місяць не було ні світла, ні газу. Але селяни впоралися. Готували обіди на цеглинах, між якими розпалювали вогнище. Дим давав незвичний присмак стравам. Але до тієї «романтики» швидко звикли.
— Зараз я закінчую навчання в «Обласному центрі підготовки населення до національного спротиву». Скоро іспит. І в програмі також є приготування їжі в польових умовах. Але цьому нас вже вчити не треба, – сміється Гюльназ. А от інформація про дрони виявилася дуже корисною. Над Петрівкою їх літає багато. наші й чужі. Ті, що можуть вбити, й спостерігачі. Старший інструктор «Спротиву» Юрій Тронько розповів редакції, що тепер у них навчають і поводженню з безпілотниками. І це дуже важливе удосконалення навчального процесу.
— А як з турнікетом? Зможете зупинити кров, як станеться біда?
— Звичайно. Нас і цьому навчили. Ще й на час. Щоб все робили швидко. — каже Гульназ Абдулаєва. І саме тут ми починаємо критикувати «Спротив». На думку наших земляків, там мають вчити виживанню, а не партизанській боротьбі. Це набагато важливіше. Тим більше, що вік курсантів часто сягає за п’ятдесят років. І це переважно жінки.
— Це ж і швидку допомогу звідси не просто викликати. А чи зможете зарадити людині з серцевим нападом чи при інсульті?
— На жаль, ні, — визнає моя співрозмовниця. І додає:
— А треба б дуже.
В прифронтових селах свої проблеми. Тим, хто створює програми для «Спротиву» варто б про це подумати. Воно наче б і стріляти слухачі курсів повинні навчитися. Але воювати має кадрова армія. Домогосподарки та пенсіонерки ту справу зробити добре не зможуть. А от вижити вони мають. І це головне!

Василь Мірошник
Фото автора

Матеріал підготовлений за підтримки Української Асоціації Медіа
Бізнесу завдяки фінансуванню від «Українського Медіа Фонду».