СВОЄ ДІЛО ЗНАЮТЬ ДОБРЕ!

— Що везеш? – запитую.

— Олів’є, — спокійно відповідає п’ятирічний українець і додає, що це для солдатів. А потім зізнається: його татусь також тепер воює. А мама з бабусею готують смачну їжу.
Як правило, питаю у батьків дозволу на зйомку дітей. Так зробив і тільки що, коли їхав до богодухівської Воскресенівки й на краю Дмитрівки побачив малюків, які ліпили зі снігу цілу фортецю. Казали, що то блокпост. Але фото не вийшло. Мама не дозволила. А тут Аліна Фесак була не проти і вже наступного дня відео у фейсбуці в групі «Вісник Богодухівщини» мало більше шести тисяч переглядів. Розповідалося в ньому не лише про Єгора, його маму волонтерку і татуся Павла, який добровольцем пішов захищати Батьківщину. Ми показали, як у невеличкому селі люблять Україну. Не язиками плещуть, не піаряться. Просто роблять те, що повинні всі українці. Поки батько зі зброєю захищає рідну землю, його дружина ростить сина-патріота і допомагає армії.

Тут не лише Фесаки такі. Їх усіх і не перерахуєш! Наталія Рогова показала нам гори продуктів для передової і для госпіталю. Це все приготувала вона сама і її земляки.

До речі, чоловік Наталії також у війську. Як і у багатьох з її односельців. Незабаром сюди приїде автомобіль Юрія Журби з Богодухова, й усе це добро помандрує до солдатів.
Особливо тут підтримують вихідців з Донбасу. З ними познайомилися ще на початку війни, коли військова частина стояла неподалік. Адже до кордону лише кілька кілометрів.

— У них і домівок власних не лишилося. Хто їм допоможе? А так хочеться неказенної їжі. Я те бачу, — щиро ділиться емоціями Наталія Рогова. І ми нарешті прощаємося.
От я зараз часто читаю в інтернеті вирази різних розумників. Мовляв, вони нічого не винні Батьківщині. І це пишуть жителі великих міст. Де хоча б дороги існують. До Воскресенівки і танком важко дістатися. Депресивна територія, скажете! Аж ні! Це – Україна, бо тут – українці! Їм є що робити, аби подолати ворога. Єгорка, як і його татусь Павло, своє діло знають добре!

Василь Савич
Фото автора