— Вам часто доводиться турбуватися про тварин із прифронтових територій?
— Навіть з Херсонської області нам везуть бездомних собак. Це роблять військові, і ми не можемо їм відмовити, — відповіла на моє перше питання господарка ангелів. Ми дізналися, що до війни її притулок знаходився під Липцями. Він був і в окупації.
— Тоді нараховувалося сто двадцять хвостів. Зараз двісті. Але жодного з колишніх наших вихованців у новій команді немає. Не лишилося…
Олена Аркадіївна того дня розповіла нам не одну сумну історію. І зараз вона не може забути, як окупанти вбивали собак, котрі захищали будинки та двори своїх господарів, бо ті заважали грабувати. Тобто, тварини робили те, що мають робити. А їх розстрілювали з автоматів.
— Отут, у Руських Тишках, росіяни скосили чергою молодого чоловіка на очах у його стафорда. Він не злякався й бився до останнього подиху, — пригадує наша знайома і не може приховати хвилювання.
Так, у кожного, хто тепер в «Будинку ангелів», своя неповторна доля. Як правило, вона дуже сумна. Але те, що мене здивувало, собаки добре ставляться один до одного. Наче біда їх помирила й зробила терпимішими. От якби і людей так само.
Тож довіряти притулку Олени ми маємо підстави. Але у нього вистачає своїх проблем. І не тільки з харчуванням. До слова, котам тут дають лише сухі корми. Собакам інколи варять каші. Це якщо волонтери не встигають допомогти.
— Їх стає все менше, а хвостатих безхатченків більшає, — ділиться проблемою господарка. Ми ж у свою чергу публікуємо рахунок, на який можна перекинути кошти. Вони тепер будуть дуже потрібними. Адже сюди повезуть собак зі зраненої війною Золочівщини. Контакти Олени ми також можемо дати за потреби. Це щоб легше було домовлятися з нею.
— А як з усиновленнями? – майже шуткую, але господарка до цього питання ставиться дуже серйозно.
— Ми не віддаємо тварин кому попало. Укладаємо відповідну угоду, де зобов’язуємо стерилізувати тварину, годувати якісним кормом, виховувати та лікувати, коли буде треба.
Пояснення Олени Аркадіївни лише доповнили наше позитивне враження.
До речі, ця молода жінка більше двох десятків років жила в Італії, на Сицилії. Мала хорошу роботу. Там і зараз її родина, яка не перестає допомагати. Тобто, у неї було все. Але якось вона взяла своїх котів і подалася до України. Й тепер звідси нікуди не збирається. Хіба трохи далі від лінії фронту, щоб вихованців не травмувати. Вони дуже чутливі. Так що «Будинок ангелів» скоро переїздить з Руських Тишків і продовжить рятувати безпритульних тварин. Війна для них також стала великою трагедією.
Василь Савич
Фото автора
Публікація підготовлена за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю редакції газети «Зоря» і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.