Чомусь пригадався двадцять другий рік. Село Уди Золочівської громади. До кордону пара кілометрів. В населеному пункті переважна більшість етнічних росіян. Донедавна й школа використовувала їхню мову офіційно.
Туди спочатку і з Харкова від обстрілів люди тікали. Бо вірили: «Своїх не тронуть». Тепер Уд як населеного пункту не існує. І церкви, де московський піп закликав чекати на «руський мір», також уже немає.
У тому вам правда війни! Пригадуєте бабусю з Івашків, що на Золочівщині? Кадри, де по неї приїхали аби евакуювати, облетіли всі соцмережі. «Не трогайте мєня! Оставьте в покоє!», – кричала жінка волонтерам. А де вона тепер?
– Вивезли. Сама попросила наступного дня. Плакала…
Це слова начальника селищної військової адміністрації Віктора Коваленка. Він каже, що станом на 20 квітня в згаданому населеному пункті залишилося не більше дванадцяти осіб. Нагадаємо, ще пів року тому я особисто доставляв до Івашків нашу газету. І ми продавали її там більше шести десятків екземплярів. Не всі мешканці прикордонного села любили нас читати. Тож уявіть, скільки там мешкало народу і яким стійким він був. Перегляньте наші старі відео та публікації.
– На Золочівщині продовжується активна фаза евакуації. Менше ніж за місяць із прифронтових старостатів виїхала майже тисяча жителів. І цей процес триває, – інформує В.М. Коваленко.
Ми дізналися від нього, що вже подані документи на обов’язкову евакуацію з Рясного. У цьому селі ми були минулої п’ятниці. Газет наш реалізатор не взяв. Сказав, людей немає.
Віктор Миколайович згадує про Лютівку, Клинову-Новоселівку (Олександрівку), Відродженівку, Тимофіївку, Світличне, Постольне…
– А для чого ви чекаєте документів з області? Люди й так їдуть звідти, де стало занадто небезпечно.
– Їдуть, – погоджується очільник військової адміністрації й додає, що при оголошенні обов’язкової евакуації кожен член родини отримує право на 12 тисяч 300 гривень від держави. Їх видають уже в Харкові.
Щоправда, зараз для цього достатньо й просто довідки з селищної ради. Не встигають біженці, а підтримувати їх треба.
– Найчастіше наших земляків розселяють у гуртожитках закладів освіти на Павловому полі. Частина їде до родичів або винаймає житло в спокійніших старостатах, – додає Коваленко.
Із його слів стало зрозуміло, що коли золочівці переселяються в безпечніші населені пункти, то їхні домівки одразу орендують біженці з Уд, Козачків, Лютівки…
– А ще наш народ почав любити погану погоду. Вона приносить хоч якийсь спокій від безпілотників. І саме за таких умов ми продовжуємо вивозити земляків із прифронтових сіл. Зараз без участі військових це зробити вже неможливо, – підбиває підсумок В.М. Коваленко.
Тут варто додати, що все можна було робити за більш безпечних умов. Але тоді знаходилися люди, які кричали ніби влада виганяє їх із рідного дому…
Поцікавився я у начальника військової адміністрації і тим, чи є загроза прориву окупантів з боку Дергачівщини, а саме з селища Ветеринарного.
– Думаю, ні! – почув у відповідь.
Без коментарів. А їх тепер і не можна робити. Як і пояснювати ситуацію з електричками чи енергозабезпеченням населених пунктів. Це – війна. І почала її росія. Не забувайте про цей факт. Та нарешті перестаньте дивуватися, що московити вбивають мирних людей.
Василь Мірошник
На фото ДСНС України в Харківській
області евакуація з села Лютівка