На цьому тижні зателефонував Володимир Анатолійович Вєтров, із Феськів. Сказав, що має три ящики окопних свічок і готовий їх привезти куди треба.
Ми зустрілися на площі, в Золочеві, де я й зробив цей знімок. Один коробок відвіз хлопцям на блокпост, два інших доправив волонтерам, які передадуть ці потрібні речі воїнам під Бахмут.
А тепер скажу кілька слів про Вєтрових. Свічки вони виготовляють давно. У себе вдома. Матеріал для того отримували і з-за кордону також. Але найбільше допомагали земляки. Хто воском і банками. Інші грошима. Так і буває, коли починаєш потрібну справу. Охочих бути поряд завжди вистачатиме.
Ще до війни невістка Володимира Анатолійовича та Наталії Вікторівни відкрила у Феськах мистецьку студію. Тут вчили дітей прекрасному. Вони малювали й співали, займалися творчістю.
Коли почалася війна, роботу Дар’я Вєтрова була вимушена припинити. Вона переконана, що тимчасово. А поки подає ідеї своїй родині, і вони разом наближають Перемогу.
Не можу не згадати й про Олексія Вєтрова. Голос цього талановитого молодого чоловіка ще змалку дивував земляків. А потім простий сільський хлопчик вступив до Університету мистецтв і зараз гастролює в Англії. Там в кожному концертному залі звучить гімн України. Така виробилася традиція. Наших артистів вітають стоячи, бо вони з України. Держави, котра змогла протистояти найбільшому злу планети.
Василь Мірошник
Фото автора