Пліч-о-пліч — до перемоги

Ігор Михайлович Гриньків у Золочеві не вперше. Голова Золочівської міської ради, із Львівщини, бував у нас і раніше. Мабуть тому руїни однойменного населеного пункту нашого гостя пригнічували по-особливому. Золочівській прифронтовій громаді від 2022 року не стало легше. Тоді її накривала ворожа арта. Бувало, що й по двадцять прильотів за добу траплялося. А зараз сюди летять керовані авіабомби та безпілотники. З неділі до вівторка їх упало на нашій території не менше семи.

0
131

Гостя зустрів особисто начальник Золочівської селищної військової адміністрації В.М. Коваленко. Вони обійнялися, як давні й хороші знайомі.

Пізніше Віктор Миколайович скаже, що львівський побратим Золочів допомагав Золочеву прифронтовому з перших днів повномасштабного вторгнення. І то була суттєва підтримка. Й вона продовжується.

У вівторок, в одному з сіл громади, у присутності начальника військової адміністрації Харківської області О.В. Синєгубова, начальника Богодухівської районної військової адміністрації А.В. Рисцова, прикордонників і сільгосптоваровиробників було підписано Меморандум про подальшу співпрацю обох Золочевів. А сталося це за столом, де розмістили пів сотні FPV-дронів.

Кожен дрон коштує десь двадцять тисяч. Половину суми на їх закупівлю надала Львівщина. Іншу – Золочівщина, де скинулися грошима аграрії.

Таку потрібну ЗСУ техніку передали, дотримуючись усіх норм секретності. Бо фронт поряд. І ворог не дрімає. Про це точно знає і наш гість із заходу України. Адже два його сини зараз захищають Батьківщину. Ігор Михайлович з гордістю показав нам фото своїх козаків. Він дуже ними пишається. Але ще більше переживає. Бо поранення не обійшли військову долю молодих Гриньків.

Я запитав у очільника львівського Золочева, яким він бачить наше селище років через п’ять після перемоги. Почув, що тут має стояти сучасне місто, де в дитсадок будуть ходити діти, а в БДЮТі проводитимуть дозвілля ті, хто будуватиме нашу нову Україну. Потужну європейську державу.

А ще Ігор Михайлович багато фотографував. Пояснював: «Це для іноземних делегацій. Щоб вони на власні очі бачили злочини росіян».


Потім наш гість запропонував збирати уламки снарядів ракет і бомб, аби потім дарувати їх під час поїздок за кордон. А краще – продавати на аукціонах. Гроші пускати на відбудову Золочівщини.

Нам подумалося, що такого «добра» ми можемо зібрати тонни. Й дуже було б добре, якби для інших країн світу подіб­ні речі знаходилися лише в музеях та на аукціонах. Зараз Україна для того робить все можливе й неможливе, закриваючи собою весь світ від московитського зла.

Василь Мірошник
Фото автора