І от тепер, у кабінеті заступника директора ТОВ «Богодухівський молокозавод», спілкуємося із чоловіком, який зараз обіймає цю посаду. Колись Михайло Михайлович Ситніков порекомендував нам написати про Дмитра Костянтиновича Мурашкіна, як про перспективного молодого спеціаліста. А тепер він прийшов на зміну своєму керівнику. І намагається не зраджувати стилю роботи попередника, бо сам його дуже поважав.
— Ховали Михайла Михайловича на його батьківщині, у Великому Бурлуку, де зараз дуже небезпечно. Але туди зголосилися поїхати усі керівники середньої ланки. Це багато про що говорить, – пояснив заступник директора.
— Скільки сьогодні людей залучено на виробництві? – запитую.
— Шістсот тридцять сім осіб. І нам ще потрібні робітники. Як правило – вантажники, комплектувальники, апаратники.
— Тобто, люди без спеціальної освіти? – уточнюю.
— Так. Але маємо потребу і в інших. Працюємо на складному обладнанні.
— Досвід і знання обов’язкові?
— Не завадило б. Але ми й тут навчимо. Якби бажання, — посміхається Дмитро Костянтинович і пояснює, що учням навіть зарплату платитимуть.
— Зараз у нас працюють мешканці сіл району. Також їдуть з Харкова, Великої Писарівки. Навіть із Золочева. Ми підбираємо зміни так, щоб люди могли групуватися в одному автомобілі. Він є не в кожного. Та й так дешевше.
Останні слова заступника директора підштовхують до думки, що вже давно треба пускати автобус із Золочева до Богодухова. Для доставки робочої сили також. Бо у цьому місті не одне виробництво. І людей скрізь треба.
Мабуть, владі району пора поширити таку ініціативу. Вона ж має нас об’єднувати.
Ну а поки що Дмитро Костянтинович каже про позитивні зміни. Вони навіть у тому, що деякі фахівці звільняються з роботи.
— Біженці повертаються до своїх домівок. Хай у них все буде добре. Адже і в Богодухів їдуть ті, хто його покинув на початку війни. Багато переселенців лишається тут, купують житло, або його орендують. Для людей стабільна зайнятість є дуже вагомим фактором.
Розповідь керівника і справді радує. Як і те, що у місті вже є конкуренція серед роботодавців. Це підвищує цінність кожного працюючого.
Василь Савич
На фото Д.К. Мурашкін
Фото автора
Цей матеріал підготовлено у співпраці з Українською Асоціацією Медіа Бізнесу та за підтримки ЮНЕСКО, за фінансування народу Японії. Автори несуть відповідальність за вибір і виклад фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені думки, які не обов’язково належать ЮНЕСКО та жодним чином не зобов’язують Організацію.
