— Ви героїчні жінки! – з відвертим подивом у голосі казали тоді відвідувачі й дякували, що у такий тяжкий час є де придбати хліб та до хліба.
Товар доводилося возити здалеку. На численних блокпостах, коли дізнавалися, куди син Любові Федорівни – Сергій Іванович Гнатченко – доставляє черговий вантаж, на молодого чоловіка дивилися з особливою повагою. Про Золочів тоді говорила вся Україна. Як його вбивають колишні брати. І дуже важливою справою стало забезпечення селища харчовими продуктами.
У перші дні війни магазин на Богданці пограбували й підприємцю С.І. Гнатченку доводилося ночувати за розбитими вікнами. Далі почалися регулярні обстріли. Скільки разів «прилітало» в цей район Золочева, навіть не пригадаєш. Продавчині разом з відвідувачами ховалися під прилавками, бігали до підвалу. Й таке бувало! Але потім знову відчиняли двері магазину.
Поїздка за товаром взагалі прирівнювалася до спецоперації. Всі ж чули, що гуманітарку для нашого селища доставляли не ближче Сковородинівки. Далі підключалися місцеві волонтери. А підприємці самі долали весь шлях. Спочатку через Максимівку. Потім і через Дергачі, бо солярка дорога, а так до міста вдвічі ближче. Хоча ризик був колосальний. Їдеш в один бік – будинок стоїть. Повертаєшся назад – він вже догорає. І нові вирви на асфальтному полотні. Й вибухи та постріли в супровід. Таким був їхній бізнес. І народ сміливим підприємцям за це дякував і дякує.
Василь Савич
Фото автора