Чекає мама сина з війни

У Парасковії Федорівни Іскрич – восьмеро онуків, стільки ж правнуків і п’ятеро дітей. Ми побачили її біля власного дому, в Гуринівці. Точніше, спочатку на очі потрапили трилітрові банки з молоком.

0
108
Парасковія Федорівна Іскрич

Їх було більше десятка. Стояло оце добро при дорозі й чекало перекупника. За кожну той дає бабусі аж тридцять п’ять гривень. І вона йому дуже дякує. Бо коли молоко забирає молокозавод, ціна не перевищує тридцятки.

Але зараз не про ціни. Хоча вони продовжують нас дратувати. Не можна ж порівнювати домашній продукт високого ґатунку з газованою водою. А вона – дорожча!

Парасковія Федорівна Іскрич

У жовтні 2022 року наймолодшого сина Парасковії Федорівни призвали до війська. Олексій не ховався й не відмовлявся. Подався воювати зі словами: «Хтось же повинен батьківщину захищати?». А от тепер немає від нього жодної звістки. Останнім часом тримав оборону солдат під Бахмутом…

Мама чекає сина. І то нічого не означає, що їх у неї ще троє. І донька, яка тепер переїхала до Гуринівки й живе поряд. Діти дуже допомагають. І онуки. Але серце болить за Олексієм.

– Повістка йому була на шосте число. Мій день народження. Сімдесят сім виповнилося. Синок сказав у військкоматі, що не може маму засмутити. Перепросився на добу. Він у мене такий добрий…

Парасковія Федорівна тепер часто плаче. Втирає сльози покрученими тяжкою працею пальцями. Життя віддала роботі дояркою. Була кращою на гуринівській фермі. Пригадую, тоді у їхніх тваринницьких приміщеннях тримали такий порядок, що роззутися хотілося, наче ти в хату селянську заходиш. Писав я і про доярку Іскрич. Була вона в нашій «Зорі». Й дотепер любить та читає газету.

Вже б і можна обійтися без господарства, але селянка має корівку. Не заради грошей. Хоча на чотири тисячі пенсії дуже не порозкошуєш. Це вже скоріше звичка. Вона й тримає на світі. А ще – любов! І до діточок, і до онуків та правнуків. Багато їх, але за кожним серце болить, наче він єдиний.

Здається, про все написав, але ж і забув дещо важливе. П’ятьох дітей Парасковія Федорівна ставила на ноги сама. Чоловік помер у п’ятдесят чотири роки. Не побув на світі довго. Як кажуть в народі, не зажив віку діточок своїх. Значить, їм Бог дасть довшого!

Прощаючись, я обійняв Парасковію Федорівну і щиро молився, аби дочекалася вона свого сина. І нашої Перемоги. Не може не вистояти у війні народ, який народжують такі мами.

В. Савич
Фото автора