Борщі та польові каші у пластикових відеречках я бачив минулого разу. Тепер найвитребуванішими є герметично запаковані бутерброди з м’ясом, сиром та салом. Кожен пакет розрахований на сім чи вісім бійців. Є й менші, які можна покласти в кишеню, щоб потім, десь на «нулі» втамувати голод.
Відчував аромат страв і міг уявити, якими смачними вони є насправді.
— А ще випічка! – додає до побаченого мною та почутого Ельвіра Тацюн. І говорить про тих, хто займається такою потрібною справою. Одразу пригадую Вікторію Миколаївну Сагайдак, яка не потрапила до минулого сюжету. Вона тоді пекла пироги. Жінці допомагають Віра Миколаївна Кушнірьова і Тамара Леонідівна Солоха. Усі майстрині, перевірені не лише часом. Ви б чули відгуки про їхню роботу десь під Бахмутом чи Куп’янськом. Тож і географія шанувальників таланту «пекарського підрозділу» Жіночої варти дуже широка. Майже як уся лінія фронту.
У достовірності моїх слів не варто сумніватися. Як раз перед приїздом до волонтерок чоловік однієї з них — Ірини Міхньової – виходив на відеозв’язок і дуже хвалив продукцію маленького цеху з рідного села. До слова згадати, назва його нещодавно змінилася. Тепер цей населений пункт на карті позначений топонімом Щасливе.
— Може то символічно, — сподівається Ельвіра. – Після нашої перемоги ми всі такими станемо. А зараз треба багато працювати.
Вони й справді трудяться не шкодуючи себе. Та так, що все частіше чують від людей, котрі заздрять їхній славі, ніби роботу виконують за великі гроші. Тільки от насправді жінки до згаданої скарбнички бригади все частіше кладуть свої власні кошти. Бо народ почав заморюватися від війни. І це не допомагає справі. Ось самі погляньте на цифри з бухгалтерії волонтерів. Вони підрахунки ведуть ретельно. За рік від добродіїв отримано всього сорок сім тисяч гривень. Так що не до зарплат. Хоча б на газ та електрику вистачило…
Навряд чи вийде знову на дорогу з прапором і син Ельвіри – Тимофій. Пригадуєте ми писали й про нього. Хлопчик сказав мені тоді, що зустрічає татка. А ще – збирає на дрон для пілота Андрія. Розвідувальний. З додатковими батареями. Нещодавно він передав його своєму знайомому воїну. Останні місяці збір проходив дуже мляво. На Сумській трасі проти двору Тацюнів зупинялися хіба солдати, які їхали на війну. Вони й донатили. Спочатку ж було зовсім по-іншому! Тоді хлопчику не лише сигналили машини. Добродіїв знаходилося значно більше.
– Потрібну суму, а це майже 39 тисяч гривень, надіслав наш земляк, який ще до вторгнення виїхав на навчання в Німеччину й там залишився жити.
– Ми дякуємо Роману Петренку, – каже Ельвіра Тацюн.
– Якби не Ельвіра, ми б так довго не витримали, – ділиться своєю думкою її сусідка Аліна Морозова. І просить, щоб я обов’язково написав ці слова.
І все ж, волонтерський рух у Щасливому не втрачає потужності. Поки я там був до двору зайшла жителька сусідньої Максимівки, Марина Ковальова. Вона у себе вдома також переробляє продукти та готове привозить сюди.
Підростає й нове покоління. Тимофій, разом із сусідкою, своєю ровесницею Лізою, компонують солодкі перекуси для ЗСУ. Там є фініки, курага, чорнослив, горіхи…
— Багато вітамінів та мінералів, які потрібні на війні, – посміхається Ліза Морозова. Вона точно знає, що робить. І для чого.
Ельвіра Тацюн просила згадати й про спонсорів. Сказала, що їх стало більше після того, як у світ вийшов наш перший сюжет про Жіночу варту з Горького.
— Нам дуже допомагає МК «М’ясний», «Добросмак», молокозавод, «Лекорна». Сподіваємося, що незабаром матимемо підтримку й від рибоконсервного заводу. Але найбільшою проблемою зараз стали звичайні овочі. Мішок картоплі коштує більше пів тисячі гривень! Тому звертаємося з проханням до усіх, хто має таку змогу. Ми переробимо найдрібнішу моркву чи капусту. Пообрізаємо зіпсоване. І все пустимо в діло. Раніше мали й свої запаси в погребі. Але цього року не вродило. Тож розраховуємо на небайдужих земляків.
Редакція підтримує прохання волонтерки. Нам не можна заморюватися від війни. У ній треба перемагати. Страшного, жорстокого ворога. І себе також. Щоб не ставати байдужими, коли вирішується доля України.
Василь Мірошник
Фото автора