Так і зробили. Відео про песика, який вже більше року бігає дорогою поблизу Малої Рогозянки, набрало рекордну кількість переглядів. Але реакція людей нас здивувала. Її можна було розділити на кілька видів. Перший умовно назвемо хуповецьким. За прізвищем однієї з коментаторок, яка обурювалася… Нашою поведінкою. Так-так, ми не обмовилися. Вона докоряла журналістам бездушністю та жорстокістю. Бо ми собачку не прихистили. На превеликий жаль у тих лавах було досить багато «штиків», які ладні були розірвати нас за сюжет про волохатого безхатька.
Що характерно, жоден з них не згадав про власну допомогу. Зате активно давав поради і розповідав, як любить собак.
Була помічена ще одна група коментаторів. Вони жаліли собача й чекали, що з ним буде далі. Але самі також нічого робити не збиралися.
І лише кілька наших глядачів запропонували підтримку. Одна з них – Катерина Сажина. Волонтерка вже не перший рік опікується безпритульними тваринами і допомагає виживати центрам, де утримують покинутих собак та котів.
— За час війни таких стало значно більше. Нам їх привозять і тут ми надаємо необхідну медичну допомогу, відгодовуємо та намагаємося знайти домівку. Собак у нас інколи забирають, — розповів працівник притулку «Будинок янголів», що базується зараз поблизу Харкова. Якраз з боку, куди заходили окупанти. Там і тепер неспокійно, тому власниця центру Олена Левшня шукає нове місце для «янголів». Подалі від кордону. Це має бути окремий просторий будинок з великою територією. Бо вже сьогодні тут тільки собак налічується 120 голів.
Олена просила якось назвати песика. Так тут заведено. А те, що ми побачили за парканом, спочатку шокувало! Гавкітлива зграя була величезною. Але собаки поводилися мирно, йшли на контакт. Вони мали вигляд ситих та здорових тварин. Наглядачі поводилися професійно. Нашого знайду на руках віднесли до персонального вольєру, де він пройде карантин. Його оглянуть, підлікують, зроблять щеплення, позбавлять від паразитів. А вже потім розподілять у якусь групу. Думаю, він потрапить не до тих, які хочуть весь час з’ясовувати стосунки. Наш рудий красунчик неагресивний. Хоча має бойові рани на тілі й голові.
І все ж ми знову пишемо не про собак, а про людей. Бо вкотре пересвідчилися: готових поговорити багато. Аби самим нічого не робити.
Песика до «Будинку янголів» нам допоміг доправити Олег Постольний. Ми про нього колись писали. Це той чоловік, який разом з дружиною Зоєю постійно підтримує харчами ЗСУ. Думаю цей факт нікого не здивував.
До речі, у Золочівській громаді питання із безхатніми тваринами так і не вирішене. Коштів на їхню стерилізацію у бідної прифронтової території немає. Але проблему можна подолати з допомогою притулку, який ми відшукали. Йому також потрібна допомога. Тільки от коштів для того треба значно менше. Можна посприяти й харчами: крупами та м’ясними відходами.
Василь Савич
Фото Катерини Сажиної
Публікація підготовлена за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю редакції газети «Зоря» і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.