І їм для того навіть сонце не потрібне. Якби лише трохи був вітерець.
– Ну хоча б один метр в секунду. Краще, аби два. І ви вже маєте на виході 5 вольт, — каже наш земляк із Золочева Ігор Васильович Вєрємєєв. При цьому він підводить мене до невеличкого вітряка й починає тихенько крутити лопасті. Чути незначне гудіння і видно як загоряється лампочка на звичайному зарядному пристрої до стільникового телефону.
Диво – думаю я! А Ігор Васильович починає пояснювати і тим лише більше вражає. У пристрої використаний двигунчик від списаного комп’ютера. Він і став генератором. Лопасті млина виготовлені з п’ятдесятої поліетиленової труби. Опора – держак від граблів, хвіст у цього флюгера також є, бо він повинен ловити вітер. Зроблено той вузол з дешевого текстоліту. Собівартість виробу не перевищує півтори тисячі гривень. За роботу Ігор Вєрємєєв грошей не бере. Якби лише матеріали принесли.
Скажу чесно, у нас одразу виникла думка встановити агрегат десь біля пункту незламності в Івашках чи Гур.Козачку. Або краще біля домоволодіння якогось з активістів. Їх там багато.
Але це ще не все! Ігор Васильович зараз працює над вітряком, де робочим органом стане звичайний інверторний двигун від зламаної пральної машинки. Його треба буде підняти метрів на шість угору. Щоглу можна виготовити з восьмиметрового прутка, який і на металобрухті знайдеш. Ще потрібна поворотна ступиця. Також з пралки. Гвинт тут буде з більшої труби. Краще брати коричневу. Вона міцніша. І вже цей агрегат зможе за добу зарядити сотий акумулятор. А його вистачить надовго і на багато що. Звичайно, підключати треба через інвертор.
Тут добре те, що зарядка йтиме постійно, і тому, навіть при легкому вітрі, будинок матиме світло.
Як вам така ідея, шановні земляки? Ігор Васильович каже, що такими механізмами можна обладнати зупинки в Золочеві. Щоб і освітлювалися, й було де телефон підзарядити. Це якщо струму не стане. А у нас таке може бути. Зима ж лише починається, і у ворога плани задавити нас не зникли.
Отут, у звичайному гаражі, я побачив те, чого нам ніяк не запропонує промисловість. Можна додати, що вироби нашого земляка дуже зацікавили й військових. А ще Ігор Васильович каже, що із двигунів шурупокрутів може виготовити платформу для підвезення на передову боєкомплектів або для евакуації поранених. Вони працюватимуть від звичайних китайських пальчикових акумуляторів і керуватимуться дистанційно.
І це ще далеко не всі ідеї. Їх може бути й більше, якщо до справи візьмуться усі наші умільці. Їх в прифронтовому Богодухівському районі вистачає. Варто лише почати. Хтось думкою, хтось матеріалами чи коштами, а хто й роботою візьме участь. І тоді багато проблем, пов’язаних з війною, буде вирішено простим доступним способом. А зекономлені гроші підуть на ЗСУ.
Публікація підготовлена за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю редакції газети «Зоря» і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.
Василь Савич
Фото автора