– Он вона. В блакитній куртці, – уточнили на прощання і я подався до ще більшого гурту. До нього ж з іншого боку рухалася миловидна блондинка з двома сухими гілками в руках. Лариса Миколаївна Заєць помітно зашарілася. Сказала, що не треба її фотографувати таку. І вже після того, як гілляччя було доправлене до місця утилізації, ми спробували поговорити.
Староста з Козіївки захоплено розповідала про «Співочі тераси» в селі Городне Краснокутської громади. Дякувала своїм землякам, котрі зібралися, аби поприбирати сухі чагарі, залишки опалого листя й підлагодити бесідки. А ще Лариса Миколаївна відзначила показовий факт. З тих пір, як тут постійно утримується зразковий порядок, гості «Терас», також майже перестали залишати після себе сміття.
– Напевне рука не піднімається смітити, бо у нас тут чисто, – каже староста і запрошує усіх бажаючих відпочити у чарівному місці, де повітря та вода неймовірно цілющі.
Що ж, сперечатися з цим твердженням не став. «Співочі тераси» мають унікальний вигляд. А які тут звуки! На жаль довгої розмови з Ларисою Миколаївною в мене не вийшло. Їй весь час телефонували і явно псували настрій.
Виявилося, працівники поліції хочуть скласти протокол за незаконну рубку в посадці.
– А там ми просто наводили порядок. Вона ж розрослася. А ще туди везуть побутові відходи. Та й цурпалки, які там поспилювали, врешті пішли на опалення плит нашим захисникам.
Самі розумієте, почувши ці слова, я подався за вказаною адресою. Правда, перед тим говорив із кимось по телефону і той хтось явно вмикав гучний зв’язок. Так що мене чули й правоохоронці. Може тому на місці події я не зустрів жодної живої душі. За те побачив залишки полезахисної смуги, котра наполовину всохла, а по краю, тому що в поле виходить, пустила поросль кленка каліфорнійського. Дуже живуче дерево й воно явно захопило частину лану, який напевно був розпайований і тут числиться рілля.
Не знаю за що хотіли складати протокол, але робота для правоохоронців в даному місці справді є. Найперше, можна відслідкувати хто сюди везе сміття. До таких порушників застосовується як мінімум дві статті адмінкодексу. А ще складаються папери про нецільове використання землі. Це якщо на ріллі росте поросль дерев замість сільгоспкультур.
На жаль, поділитися своїм екологічним досвідом я не знайшов з ким, тому подався до Козіївки. Кажуть тут є будинок для людей похилого віку і в ньому мешкають переміщені особи із Золочівської громади.
Скажу чесно, до своїх земляків так і не добрався, бо навпроти соціального об’єкта побачив незвичайного вигляду деревця. І вони вже починали квітнути.
– То модрини, – пояснила телефоном Лариса Миколаївна.
Виявилося, алея зароджувалася із шести десятків саджанців. Недешевих! Їх купили за власні кошти родини зі старостату й висадили на честь воїнів-земляків, які загинули у війні. Пізніше дерев стало більше. Модрини купували й висаджували вже родичі загиблих і просто небайдужі до рідного села люди. Є тут і особистий внесок старости, але вона про нього розповідати не захотіла.
Отже, до Козіївки та навколишніх сіл ми приїдемо ще не раз. Он біля криниці стоїть зварений з металу лось. Хтось же створив ту красу. І явно майстер та його пошановувачі мешкають тут недалеко…
Василь Мірошник
Фото автора