Вкотре проходжу біля «Чудо Маркета» і починаю розуміти, що сюди перемістився діловий та й комерційний центр нашого селища.
Сталося це зовсім не випадково. Ця торговельна точка у Золочеві, після дуже короткої перерви на початку війни, жодного разу не зачинялася.
Олександр Калниш, який фактично й керував «Чудо Маркетом» організував перше підвезення товару з Харкова. Це було дуже схоже на реальні бойові дії, бо обстріли тоді не втихали й ризик бути вбитим чи пораненим лишався надто ймовірним.
І все ж «чюдік» працював. Його народну, в чомусь несерйозну назву, наші земляки повторювали часто. Тут був хліб і до хліба. А найголовніше, звичайний магазин якось несподівано став запорукою наших майбутніх перемог над ворогом. Він дарував нам спокій і впевненість. Хоча бувало, що саме сюди забігали люди, ховаючись від уламків рашистських снарядів та мін.
Того дня ми попросили Олександра Калниша дати нам змогу сфотографувати колектив «Чудо Маркету». Ви – справжні герої. Пам’ятатимемо про це і тоді, коли настане мир. А поки що згадаємо про безліч прикладів справжнього волонтерства і благодійності, які виявляють чудомаркетівці. Ну а те, що біля стін цієї торговельної точки сьогодні багатолюдно, і саме тут повсемісно знову оживає торгівля та сфера надання послуг вже не є чудом, а справедливою закономірністю.
Василь Мірошник
