Вже перші наші дослідження виявили ганебні реалії життя райцентру. Неочищені скиди надходили до ріки з житлових будинків, закладів і, навіть, дитячих садочків. Що вже говорити про промислові підприємства, яких в Богодухові нараховувалося декілька.
Ми почали писати про цю проблему й одразу нажили купу ворогів. Обурювалася місцева влада, яка так і не спромоглася довести до ладу очисні споруди райлікарні. Дуже сердилися власники переробних підприємств. А наша газета виявляла нові й нові факти забруднення Мерло. Нам навіть вдалося залучити до справи природоохоронні органи виконавчої влади.
Серед останніх публікацій був прямий ефір з очисних споруд лікарні. Тоді частина скидів потрапила до соснового лісу. А ще сталося незабутнє інтерв’ю із заступником директора з виробництва молокозаводу, який подякував нашим журналістам за те, що своїми методичними публікаціями вони спонукали власників підприємства розпочати будівництво справжніх сучасних очисних споруд. Це тоді я почув від нього, що на поля фільтрації повинна надходити майже чиста вода, яка там відстоюється в декількох «картах» (ред. – окремі секції або ділянки (басейни), у які подається стічна вода для очищення), перетікаючи з верхніх, до нижчих, і потім в річку. Без жодних забруднень.
Пройшли роки. Почалася війна. Заступник директора з виробництва молокозаводу Михайло Михайлович Ситніков передчасно помер. У Богодухів кілька разів прилітало. До нуля було знищено МК «М’ясний». Саме це підприємство започаткувало вивезення відходів до Харкова. Це був єдиний доступний спосіб не забруднювати річку. Потім так само почав діяти й рибоконсервний завод. Очисні споруди райлікарні капітально відремонтували. Аж раптом ріка знову побіліла. І ми взялися до давно знайомої справи.
Від мосту за межами Богодухова пішки рушили вздовж Мерло. Робити це ставало дедалі важче — прибережна смуга виявилася дуже захаращеною. Вода була білою. Ми пройшли майже п’ять кілометрів. Окремо розповімо, чому не вдалося проїхати цю ділянкою автомобілем. Навіть повнопривідним. Там також очевидні проблеми з дотриманням природоохоронного законодавства. Аж раптом почали помічати: вода стає прозорішою! Чим ближче до міста. То виходить, джерело забруднення розташоване не в ньому?
Добралися до рівня «Салтівського м’ясокомбінату» й «Екватора». Стало краще видно дно. Значить джерело забруднення тут, неподалік? І справді так можна б подумати, якби не спостережливість наших журналістів. Бо вище за течією на дні, по берегах, на затоплених гілках дерев ясно виднівся білий наліт… Отже, ми повернулися до машини й поїхали у сосновий ліс, де розміщувалися поля фільтрації «Молокозаводу». Саме туди, згідно технологій, має надходити майже прозора вода. Але нас зустрів давно знайомий сморід.
Рідина густого, білого кольору лилася в першу «карту». Майже така сама перетікала в наступну. У третій також було її по вінця.
Білий наліт зверху був схожим на брудну шкіру сіруватого кольору. І у відстійник весь час прибувало. А от витоку звідти ми не знайшли. Якщо хіба немає якоїсь підземної труби або способу перекидати через дамбу шланги. Вести дослідження майже не реально. Бур’яни й чагарі – вище людського зросту. До слова: а хіба так має бути на справжніх очисних спорудах?
Ці питання ми будемо задавати екологам. Поки що маємо власну версію, яку треба підтвердити лабораторними дослідженнями. А що коли скиди впадають в ріку не постійно, а залпово? Тоді спрацьовує принцип зливного унітаза. Гидота влітає в річку і прямує далі. Вже за кілька днів там, де смердючий потік впадав у Мерло, стає чисто. А нижче бруд накопичується. Бо і течія тут значно повільніша.
Але це лише наша версія. Поки що спробуємо побувати на всіх підприємствах, які можуть забруднювати річку. Знаємо, де треба дивитися. Ще не забули. Сподіваємося, що і ті, хто робить з Мерло каналізацію, згадають: журналісти звикли доводити справу до кінця. Тобто дуже хочеться вірити, що наша річка перестане смердіти та біліти. Отож тему не закриваємо. Уже мали кілька розмов з посадовцями. Вислухали нові погрози про суди й таке інше. І про те, що редакцію найняли аби зганьбити чесних підприємців. Також є кілька повідомлень від простих людей, які нам повідали багато цікавого. Так що усе, як минулого разу.
Василь Мірошник
Фото автора
Після нашого відеосюжету: прокуратура ініціювала розслідування
через забруднення річки Мерла.
Прокурори Богодухівської окружної прокуратури Харківської області відреагували на інформацію, оприлюднену у медіа 23 жовтня 2025 року, щодо забруднення річки Мерло (Мерла).
За повідомленнями, у кількох ділянках водойми — під містком у селі Павлівка та поблизу залізничного вокзалу в місті Богодухів — зафіксовано помітне помутніння води та наявність невстановленої речовини білого кольору.
З огляду на серйозність ситуації та можливе порушення природоохоронного законодавства, прокуратура внесла відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом порушення правил охорони вод (ч. 1 ст. 242 Кримінального кодексу України). У межах кримінального провадження планується встановлення джерела потрапляння речовини, а також осіб або підприємств, причетних до можливого порушення вимог екологічної безпеки.
Прокуратура наголошує: дотримання правил охорони водних ресурсів є обов’язком кожного суб’єкта господарювання, а забруднення водних об’єктів тягне за собою кримінальну відповідальність.
