Саме так назвемо поведінку наших земляків. І порівняємо Івашки, Олександрівку, Одноробівку Золочівської громади з іншими населеними пунктами на прифронтовій території. Більш спокійними, з урахуванням обстрілів.
Так от, там, де винести сміття з дому до баків при дорозі, це не лише робота, а й реальний ризик для життя, з невідомих нікому причин стихійні звалища не утворюються. І народ складає пакети куди треба, а не розкидає їх довкола.
Названий факт можете самі перевірити. Зараз звертаюся не лише до мешканців Сковородинівки і Великої Рогозянки. Запрошую з собою земляків з Богодухова та Богодухівщини. Поїхали поближче до лінії фронту. Подивимося.
Я вас здивую, але навіть у битому перебитому Золочеві ставлення до відходів змінилося, коли тут зробилося трохи тихіше й сюди повернулися люди. Свідченням того є недавній рейд, який провели працівники селищного комунгоспу. Його очільник В.О. Гарбуз погодився побути з нами у прямому ефірі, де відверто обурювався баченому:
– Бабуся з пакетиком сміття і підприємець на бусі, завантажений відходами з кафе. Як ви думаєте, хто з них не має договору з комунгоспом на вивезення відходів? Бізнесмен! Він ще й сперечатися зі мною почав, казав, що війна на дворі й за сміття його платити ніхто не примусить…
Наводжу майже без змін репліку Віктора Олександровича. І… зовсім не знаходжу в ситуації нічого особливого. Так у нас завжди було. Але чи буде?
Працівники комунгоспу кажуть, що подбають про штрафи для тих, хто не платить за вивезення сміття. І це явно непоганий варіант. До нього варто додати, що і творці самовільних звалищ у ярках можуть мати ще серйозніші покарання.
Так чому все-таки у Івашках народ більше дбає про правильне поводження з відходами?
– Хай бачать, як ми живемо! Не дочекаються, аби українці у смітті сиділи.
Тепер я цитую слова молодої жінки, голови вуличного комітету з вулиці Лабуза, в Івашках. Валя Шевчик має на увазі наших сусідів. Нещодавно майже всі будинки на ввіреній їй території були пошкоджені артилерією окупантів. А після того я знову зустрів цю людину з подругами, коли вони вирубували біля тієї дороги чагарі…
Крапки у піднятій темі не ставимо. Будемо її досліджувати.
Василь Савич
Погляди, враження і думки, висловлені в цій публікації, не обов’язково відображають погляди Фонду імені Фрідріха Еберта. Використання тексту цієї публікації та/або його уривків, а також інших матеріалів і публікацій, виданих Фондом імені Фрідріха Еберта, у комерційних цілях без офіційного дозволу заборонено.
