Переважна більшість золочівців знають, що згадане вище село знаходиться по той бік річки. Добиратися до нього можна по ґрунтових дорогах. Але це дуже довго й після дощів – неможливо. Є коротший шлях – луками, через Уди. Там колись були дерев’яні кладки і народ на їхній стан постійно дуже скаржився. Жило тоді людей на Бугаях досить багато.
Зараз залишилося менше. Але проблема сполучення періодично знову виникає. Хоча вже давно, і не без участі нашого медіа, кладки стали залізобетонними. Тільки грунт на луках не стійкий і плити з роками руйнуються. Як от цього разу.
Мешканці Бугаїв, у яких неполадки з кладками викликають глибоке занепокоєння вже майже на генетичному рівні, одразу забили тривогу. І влада якось швиденько відгукнулася. Навіть звітувала про дві плити, котрі знайдено й буде доставлено до місця потреби найближчим часом.
Йшли дні. Бугаївці нервували, очікуючи довгожданих дощів, а кладки ніхто до ума не доводив. Що могли люди самі зробили. Тільки от плити, то вже не їхній рівень.
Нам знову поскаржилися. І ми поговорили із селищним секретарем Віталієм Садовим. Андрійович розповів, що вже двічі плити до кладок довезти не можуть. Короткий комунгоспівський маніпулятор не поміщає їх на всю довжину й тому краї відламуються, коли авто трясе на наших вибоїнах.
І ось, нарешті, проблему вирішено. Великий маніпулятор дав Олександр Жук. Плити доставлено і встановлено. Дощ пішов наступного дня.
Василь Савич
Фото надані жителями села Бугаї