— Так що, Коваленко уже не працює?! Канівець продав хату?
Приблизно таке у мене запитували ледь не на кожному кроці. І то були вже не золочівські й сільські штатні розповсюджувачі пліток, а шановані люди. Як вдалося їм задурити голову?
Спілкуюся з Леонідом Васильовичем Канівцем. З притаманним йому почуттям гумору перший заступник селищного голови ілюструє те, як розповзалися чутки. У нього про його виїзд запитала чиновниця пов’язана з неповнолітніми. Васильович у свою чергу поцікавився, чи знає вона, що у будинку Канівця прописані діти? І щоб його продати, треба погодити питання з опікунською радою.
— «Ти ж там працюєш. Я щось погоджував?» — запитую у тієї жінки. Вона каже, що ні. — «То чому віриш брехні?».
Канівець уміє бути переконливим. Але погодьтеся, плітки в Золочеві приживаються.
— Бо дуже професійно їх поширюють! – ділиться думками начальник селищної військової адміністрації В.М. Коваленко. У нього з цього приводу є власна думка. До слова, як і у мене. Ми переконані: хтось навмисне дестабілізує ситуацію у прифронтовій громаді. І це вже не вперше. Брехню поширюють зі знанням справи. А вже потім вона рухається сама, обростаючи «подробицями».
У понеділок я був вимушений зробити прямий ефір з Коваленком в нашій групі «Зоря» медіа платформа» у фейсбуці (https://www.facebook.com/groups/m.zorya/). Це не запис. І у ньому Віктор Миколайович вкотре запевнив, що залишився й залишиться у Золочеві, як і вся його команда.
А ось приклад з мого життя. Стою в черзі і чую, як переді мною якась незнайома жінка розповідає, що Мірошник вже давно виїхав із Золочева. Народ довкола сприймає ту інформацію по-різному. Адже хтось у той момент мене бачить. І відверто сміється.
— А як же його ефіри? Він же звідси їх робить. – цікавиться у пліткарки знайомий чоловік.
— Та то все записи і фотомонтаж. Усі давно потікали, кинули народ…
На цій фразі не витримую, беру за плече інформаторку. Кажу:
— А ви самі того Мірошника знаєте?
— Звичайно! Він недалеко від мене живе. Зараз у його хаті військові. Він її їм здав.
Отут народ почав дуже сміятися, а я потягнувся за телефоном, щоб ввімкнути камеру. Брехуха одразу все зрозуміла й кинулася з магазину.
Скажіть, земляки, а чого ви так вірите у всілякі нісенітниці? Чи може ті, хто їх поширює, й справді добре знають свою справу. Адже подіяти на психіку нашого народу не складно.
Хоча, не варто недооцінювати розум простого народу. Він уміє зіставляти факти і робити висновки. Дуже сподіваюся, що цю нашу здатність не «відіб’ють» обстріли та бомбардування. Ми разом пережили двадцять другий рік. Потім двадцять третій, коли також було несолодко. Так само завершимо й двадцять четвертий та дочекаємося Перемоги. А після неї… Ой, скільки ще «героїв» повилазить зі своєю «правдою». Тому й поспішаємо писати про кожен день війни в нашому краї.
Василь Савич
Фото автора