Три трактори – на одного механізатора

0
80
Володимир Гапонцев
Ніколи не сумнівався, що родина Гапонцевих, з Богодухівщини, саме так включиться у війну. З перших днів вторгнення Володимир Борисович і його син Дмитро почали допомагати військовим. Найбільше – ремонтами важкої техніки. І тут до справи долучилися навіть найдрібніші фермери, які стягувалися грошима, щоб вантажівки, покалічені боями, скоріше поверталися кудись під Бахмут…

Війна не закінчується, але це ніяк не впливає на Гапонцевих та тих, хто їх підтримує. Хоча і державі вже давно пора діяти більш ефективно.
– От скажіть, чому працівник цирку має право на бронь, а механізатор ні?! Хіба Україна не залишається аграрною державою і саме з землі має основні доходи до бюджету? І при всьому тому зараз на три трактори у мене лише по одному трактористу. Їх знайти дуже складно. На сучасній техніці, яка насичена електронікою, легше працюється саме молоді. Це не корови, якими вдови орали землю у другу світову. Тут потрібні знання, – щиро ділиться думками Володимир Борисович. І ми лише трохи згадуємо про реальні проблеми, які спіткають тепер аграріїв. До 20 відсотків площ у прифронтових районах перекопані оборонними спорудами. З ладу виходить навігація, якою обладнана техніка і доводиться, як в старі часи, орієнтуватися на маркери. Орендну плату зменшувати не можна, бо для багатьох це чи не єдині гроші для існування. Вона у Гапонцевих і тепер по 4 тисячі за гектар на руки. А ціни на пальне, добрива, запчастини – ростуть. Закупівельні на збіжжя навпаки – падають.
– Минулого року відпрацювали в нуль. Жодної копійки на розвиток! Зате податки заплатили. І зарплати.
По тону голосу Володимира Борисовича чути, що саме цим він задоволений найбільше. Армії потрібні гроші. Де їх взяти, якщо розрахунки перейдуть в тінь? До речі, ми писали й про такі випадки з іншого боку Богодухівської громади. Там фермер не укладає офіційні договори оренди, а працює за усними домовленостями. Обділяє державу і більше дає селянам. Вони на те ведуться й розривають договори з аграріями, які здійснюють чесний бізнес.
І все ж позитивних прикладів маємо значно більше. Хоча розуміння того, що ворог поряд, мають далеко не всі. І це небезпечно! Бо коли окупанти захоплюють наші землі, то вони не запитують: хочеш їм допомогти чи ні. Просто беруть. Такому є багато прикладів.
Дратує Борисовича, як деякі його колеги, відмічені та відзначені ще до війни, тепер відмовляються донатити на ЗСУ. Бо, мовляв, і так податки платять.
В колективі фермерського господарства вже є свої втрати. Двоє механізаторів – Володимир Усик та Володимир Сич – зникли безвісти. Війна збирає свій урожай… Але якщо селяни здадуться, то і на фронті буде тяжче.
Василь Мельник