У Лютівку ми приїхали до листоноші Тамари Олексіївни Чумак. Застали її вдома. Ця жінка зараз працює навіть не на 0,5 ставки. За версією «Укрпошти» вона має виконати свої обов’язки за два робочі дні на тиждень і отримати за це трохи більше тисячі гривень у місяць.
Свою роботу Тамара Олексіївна здійснює натхненно. За її інформацією лише газету «Зоря» у Лютівці до війни передплачувало 47 осіб. Більше ніж третина всього наявного населення! Окрема історія з пенсіонерами. Гроші для них Тамара Олексіївна доставляла під обстрілами усі ці сім місяців. Бувало по-всякому. Інколи й під парканами лежала, прикриваючи голову руками, аби уламком не вцілило. Он скільки по селу вікон і дахів побитих! Але пенсія доставлялася вчасно. І в той період місячна зарплата листоноші сягала якихось жалюгідних трьохсот гривень. Такі розцінки у київського керівництва наших героїчних листонош.
Зоряни й надалі розповсюджуватимуть свою газету на територіях, які ще недавно були фронтовою зоною. Шукатимемо кошти, працюватимемо без зарплат, але своє завдання виконаємо. А воно просте – нести людям достовірну інформацію, а не ту, яку брехливо ллють пропагандисти країни-терориста. Вони це роблять «щедро». І їхня пошта, телебачення, радіо та державні установи їм у тому дуже допомагають.
Василь Мірошник
