Ось недавно почали повертатися люди не лише в Одноробівку, а й у Баранівку. Їдуть до покинутих осель і дорогою худобу прикупляють. Бо звикли там корівок тримати. І відвикати не хочуть…
Ольга Миколаївна Луньова (на фото зліва) розповіла, що мешкає у селищі Муравське. Там зараз лише одна хата лишилася. З десятого березня минулого року жінка разом зі своїм чоловіком обходяться без електрики. Зараз дякує волонтерові Антону Миргородському за подарований генератор. Поки його не було, вже почали звикати до свічок і навіть лучини. Мобільні телефони заряджали в магазині Сергія Семеновича Бойка, в Одноробівці. Тут також світла не було місяців чотири. Але підприємець торгував. Придбав генератор. Й тепер допомагає волонтерам транспортом.
— Війна показала, якою є насправді та чи інша людина. Все стає очевидним. – каже продавчиня Раїса Іванівна Хоружа (на фото справа). Ця смілива жінка й на день не виїздила з Одноробівки, хоча по її будинку прилітало двічі.
Бувало й таке, що люди годинами лежали в магазині, коли йшли обстріли. А тепер тут сам собою створився справжній пункт незламності. Неформальний, але дієвий завжди. Ми це бачимо власними очима. І тому щиро дякуємо Раїсі Іванівні. Вона ще й психологом стала: вислухає, порадить. А потім і допоможе.
Василь Мельник
Фото автора