Пройде не один десяток років і Юля Тротченко розповідатиме своїм онукам, якою була ця війна. Зараз дівчинці лише сім. З татом і мамою вона мешкала в Олександрівці, коли сюди почали летіти снаряди з росії. До того дня маленька україночка про ту країну думала лише хороше. Ще б пак! Її бабуся Марина – росіянка. Вона така добра.
У п’ятиповерхівці, де жила Юля, зараз майже немає вікон. Дідусь якось забиває дірки в стінах, щоб квартира перезимувала. А сама родина спочатку переховувалася у Відродженівці. Тепер вимушена жити в чужій хаті, бо власної майже немає.
Коли над кордоном підіймалися рашистські вертольоти, Юля одразу тікала до погреба. Росіяни поранили підлітків, обстрілюючи Олександрівку з гвинтокрилів. Не могли вони не бачити по кому б’ють. А значить робили це навмисне.
То про що будуть розповідати своїм онукам діти війни? Цієї! Та й чи збережеться надалі такий соціальний статус? А може держава назве їх зовсім по-іншому. Дітей, які перестали чекати добра з-за східного кордону. До нього, російського, тут зовсім близько. З п’ятого поверху в Олександрівці можна побачити країну, звідки зараз летить смерть. На мирні вулиці, на школи, дитсадки… А ті, хто живе з іншого боку, скажено радіють, коли дізнаються, що наша малеча вимушена ховатися в погребах, бути без світла й тепла. Боятися!
Вони назавжди знищили в наших душах любов до колись братнього народу. Він нам таким здавався, поки їздив сюди, щоб накупити добра в магазинах. Бо і ковбаса, і навіть наш хліб видавався їм смачнішим рідного.
Заздрили! Ненавиділи! І… боялися. Вони нас. Оце останнє з названих відчуттів залишиться з «расєянами» тепер назавжди. Бо вони брали чуже і вбивали дітей. Великий гріх доведеться спокутувати десяткам поколінь колишніх великоросів. Такими цю жалюгідну націю вже ніхто у світі не вважає.
А Юля і її подруга Злата, яка вимушена була тікати від війни, обов’язково підуть до своєї рідної Олександрівської школи. І будуть там вчитися. Стануть дорослими, гордо говоритимуть: «Ми – українці! Ми ті, хто переміг зло на землі!».
Василь Мірошник
Фото автора
