Так і створюються справжні рейтинги. Й нічого ти тут не додаси. Навіть за великі гроші! Подібне сталося і з магазином оптики в Богодухові.
Було літо двадцять другого. Я вкотре зіпсував собі окуляри. Просто переїхав їх, коли почався черговий обстріл і треба було швидко переміститися в безпечне місце. Але ж працювати потрібно й далі. За кермом буваю десятки годин, і без окулярів уже ніяк!
Пробігся Богодуховом. Таких магазинів там вистачає. Але був неробочий час. І я зрозумів, що потрапив у халепу. Змирився з долею й подався до місцевої поліції за інформацією для чергового матеріалу. По дорозі несподівано побачив магазин «Оптика», також зачинений. Але там був номер телефону на дверях.
Слухавку підняли не одразу. Зате потім усе сталося дуже швидко. Тетяна Хіль, почувши, звідки я приїхав і яку маю проблему, погодилася відчинити. Вже через пів години я мав дві пари окулярів: і для водіння, і для читання. За демократичною ціною та непоганої якості.
Потім я ще двічі приїздив сюди ж. Інколи Тетяна замінювала лише оправу, щоб зекономити мені гроші. І кожного разу я залишався задоволеним.
Цього року привіз до «Оптики» на Ярослава Мудрого доньку. Вона в мене дуже вибаглива. І також журналістка. Якраз перед тим у столиці не змогла підібрати окуляри. Також для водіння авто. Відвалила купу грошей і даремно. Сюди їхати не дуже хотіла. «Оптика» на задвірках не обіцяла якихось приємних сюрпризів молодій дівчині.
Але вже через годину Леся придбала нові окуляри. Потім, з часом, — ще одні. І знову ціна та якість були на висоті. Тоді ми й зробили відеосюжет, який уже за перші години набрав кілька тисяч переглядів та десятки схвальних відгуків.
— Завжди орієнтуюся на конкретного клієнта. І вони у мене — постійні. Хоча додаються й нові, — усміхається Тетяна Хіль, дивлячись на наші задоволені обличчя.
Й справді, щоб мати широкий асортимент, потрібні дуже великі кошти. У скромного магазину їх не може бути ніяк.
— Але ми беремо тим, що ретельно вивчаємо побажання людей і орієнтуємося не на всіх, а на конкретні категорії клієнтів. Хоча, коли доводиться, працюємо й під замовлення.
Можна лише додати, що у цю «Оптику» Тетяна прийшла працювати після навчання за розподілом ще у вісімдесятих роках минулого століття. Живе вона в Мурафі сусідньої Краснокутської громади. І ця точка вже давно не державна. Тепер пані Хіль тут господарка. І конкуренції не боїться. Отакий собі яскравий приклад підприємця й українця, який не став у чергу по безробіттю та не почав продавати державне майно. Замість того працює чесно й на користь усім. Собі – також.
Василь Мельник
Фото Лесі Бабкіної