Черговий матеріал із серії «Ріка – каналізація», мені хочеться розпочати саме цими словами, які я почув нещодавно в Богодухівській прокуратурі від її керівника Сергія Шевцова.
Ще на початку своєї роботи новостворена газета «Вісник Богодухівщини» взялася, як нас запевняли, та й продовжують запевняти, за «непідйомну» тему. Ми почали писати про забруднення ріки Мерла в тому місці, де вона протікає через місто Богодухів.
Зараз навіть важко перерахувати усі джерела скиду нечистот, які нам вдалося виявити в ході журналістського розслідування. Серед них були й очисні споруди районної лікарні, і недобудовані та не введені в експлуатацію очисні міста в районі Семенового Яру. А ще – фактично пряме «підключення» до ріки каналізаційних колекторів з приватного сектора, скиди промислових підприємств, серед яких особливо вирізнявся молокозавод. Пригадую розмову з тодішнім очільником вище згаданого виробництва, тепер вже покійним Михайлом Михайловичем Ситніковим. Після багатьох наших з ним суперечок, директор зміг переконати власників заводу у необхідності будівництва сучасної системи очищення відходів. І її зробили.
Але почалося повномасштабне вторгнення і Мерла знову побіліла. Спочатку на короткий час, а далі на довший. І ми знову почали піднімати дану проблему, не даючи її замовчувати.
Що зробили найперше? Звичайно пішли по «старих адресах». Одразу подалися на поля фільтрації молокозаводу. Мене собаки там не покусали. Згадую про це і багато хто зрозуміє чому.
У день зйомок я пересвідчився, що в «картах» знаходилася брудна вода, яка має ставати все чистішою, перетікаючи з одного ставочка до іншого. Тут панував сморід, а біло-бурого кольору густа «шкіра» вкривала усі поля фільтрації. Щоправда, я не помітив місця, де б смердюча субстанція зливалася в ріку.
А тепер про те, що здивувало після перших ефірів та публікацій. В коментарях під відео, яке мало десятки тисяч переглядів, місцевий народ нас запевняв, що нічого з того не вийде. Жоден не прагнув чимось допомогти, як наче це тільки проблема редакції. На наше запитання: «Чому ви терпите і не протестуєте?», – люди писали, що в тому немає сенсу. Знайшлися й ті, хто дорікав журналістам або пропонував за гроші вказати точно звідки йде забруднення річки.
На цьому фоні безнадійності сталися й приємні несподіванки. Нас поінформували, що Богодухівська окружна прокуратура за матеріалами нашого видання порушила кримінальну справу по факту незаконних скидів до річки забруднюючих речовин.
Тобто, якщо в минулі роки ми самі викликали на місце злочину екологічну службу та поліцію, то тепер це зробила прокуратура.
– Я звик до такого формату роботи, коли реагувати треба швидко. Переконаний, коли ти не в окопі, то значить зобов’язаний ефективно працювати на своєму місці, яке довірила тобі держава.
Знову не без задоволення цитую окружного прокурора і додаю від себе, що вперше за своє сорокарічне журналістське життя, можу назвати факт, коли правоохоронці після публікації, порушують кримінальну справу й починають повноцінне досудове розслідування.
На місці злочину, а саме так варто назвати забруднену річку, працювали десятки фахівців, серед яких були екологи, епідеміологи, поліціянти. Тож має бути і результат.
А поки згадаю іще про один випадок. Це коли ми виявили звалище кісток тварин біля села Мерло Золочівської громади. І по тому факту прокуратура зараз також проводить досудове розслідування. Будемо сподіватися, що щось суттєво змінилося в прокурорському нагляді на території Богодухівського району.
Вже другий наш ефір, який ми розмістили у фейсбуці та ютубі з річки, свідчив, що вода там ставала прозорою.
Ну а те, що відбувалося в Гутах на греблі, а потім в Краснокутську під містком, то і є підтвердженням принципу унітаза, про який говорив «Вісник Богодухівщини». Це коли хтось залпом скидає нечистоти й вони пливуть нижче течією, аж доки не потрапляють у море. От якби в такий же спосіб назавжди змити з нашого життя тих, хто псує природу, і їхніх помічників, які не хочуть того помічати, чи посилаються на труднощі воєнного часу.
Василь Мірошник
Фото автора
